Любимівка — селище міського типу на Херсонщині, яке лежить на лівому березі Каховського водосховища, за тридцять кілометрів від обласного центру. Тут живе близько дев’яти тисяч людей, працює залізнична станція, хлібозавод і школа з гімназією. Після деокупації 2022 року селище поступово відновлюється: ремонтують дахи, повертаються родини, відкриваються магазини. Це місце, де степ і вода зустрічаються на одному горизонті, де кожен знає прізвище сусіда, а новини поширюються швидше, ніж поїзд до Херсона.
Любимівка: звідки починається історія селища
Перші згадки про населений пункт на цьому місці з’являються у XVIII столітті. Тоді землі між Дніпром і степом належали Війську Запорізькому Низовому, а після його ліквідації 1775 року перейшли до казенних. У 1795 році на картах Катеринославського намісництва вже фігурує невелике село, назва якого пов’язана з прізвищем першого власника — полковника, що отримав тут маєтність за службу.
Після реформи 1861 року село стає волосним центром Херсонського повіту. Тут з’являються церква, школа, поштова станція. Сільські родини займаються хліборобством, скотарством і рибальством — Дніпро ще не перегороджений греблями, і велика риба заходить у плавні. Наприкінці XIX століття в селі налічувалося понад двісті дворів, діяла паровий млин купця Губського.
Справжній поштовх розвитку дала залізниця. У 1894 році через село прокладають гілку Катеринослав—Херсон, відкривають станцію Каховка (пізніше перейменовану на Любимівку). Навколо станції виростає робітниче селище, яке 1926 року отримує статус селища міського типу. У 1930-х роках тут працюють МТС, бурякорадгосп, інкубаторна станція, школа механізації.
Що варто знати про Любимівку сьогодні
Селище лежить на трасі Херсон—Нова Каховка, тому через нього щодня проїжджають сотні машин. Тут є залізнична станція, автостанція, дві загальноосвітні школи, дитячий садок, поліклініка, стадіон «Авангард», краєзнавчий музей при Палаці культури та православний храм на честь Різдва Богородиці. У 2010-х роках працював хлібозавод, де випікали херсонські калачі, та консервний цех, відомий своїми помідорами і огірками.
Географічно Любимівка — це степ, підведений до води. Після побудови Каховської ГЕС у 1955 році село опинилося на березі однойменного водосховища. З вікна школи видно блакитну смугу, а в спеку сюди приїздять рибалки з Херсона й Нової Каховки. Місцеві кажуть: «Якщо в Любимівці вітру нема — значить, він зупинився десь біля водосховища, щоб перепочити».
| Параметр | Значення | Коментар |
|---|---|---|
| Адміністративний статус | Селище міського типу | Центр Любимівської селищної громади (з 2020 р.) |
| Населення | ≈ 9 000 осіб | До повномасштабної війни — близько 11 000 |
| Відстань до Херсона | 32 км | Залізничне сполучення, автобус №105 |
| Рік заснування | 1795 (перша згадка) | Статус СМТ — з 1926 року |
| Залізнична станція | Любимівка (код 417408) | Лінія Херсон—Снігурівка—Миколаїв |
Люди і ремесла
Любимівка славиться своєю кухнею. Тут готують кашу з гарбуза на молоці, печуть пиріжки з капустою і квасолею, роблять домашній сир з кропивою. На базарі в суботу продають мед, рибу з Дніпра, сушені яблука, ковбасу з конини. Місцева газета «Зоря комунізму» (перейменована у 1990-х на «Степовий маяк») з 1925 року фіксує життя селища: весілля, врожаї, повіді про рекорди трактористів.
Серед відомих уродженців — Герой Радянського Союзу льотчик Іван Пєсков, який у 1944 році здійснив 187 бойових вильотів, і поетеса Галина Петрова, чиї вірші друкували в колективній збірці «Херсонські зорі». А вчителька біології Олена Кравченко вивела новий сорт херсонського томату, названий на честь селища — «Любимівський рожевий».
Економіка і відбудова Любимівки
До лютого 2022 року в Любимівці працювали три сільгосппідприємства, хлібозавод, дві автозаправні станції, відділення «Ощадбанку» і «ПриватБанку», мережа магазинів «АТБ» і «Копійка». Селище мало власний ринок на 80 торгових місць, де торгували фермери з Голопристанського, Олешківського та Каховського районів.
Після звільнення у жовтні 2022 року селище поступово повертається до мирного життя. За даними Херсонської ОВА, у 2024 році в Любимівці відновили роботу 65% довоєнних підприємств. Працює волонтерський штаб «Степ», що допомагає родинам переселенців. У школі №2 відкрили дистанційний клас для дітей, які тимчасово живуть у Херсоні й Миколаєві.
- Сільське господарство: пшениця, соняшник, баштанні культури, виноградники «Шато Любимівка».
- Переробка: борошномельний і хлібопекарський цехи, міні-сироварня, ковбасний цех.
- Логістика: залізнична станція, автостанція, доступ до траси М-14.
Клімат і природа Любимівки
Селище лежить у зоні сухого степу, тому літо тут спекотне й тривале — у липні температура сягає +36°C, а взимку рідко опускається нижче -10°C. Опадів випадає мало, близько 380 мм на рік, переважно у квітні й жовтні. Місцеві городники рятуються крапельним поливом, бо дощ — рідкість.
Навколо Любимівки ростуть типчаково-ковилові степи, які в 1990-х роках потрапили до Чорнобильського заповідника? Ні, до Олешківських пісків — другої за площею пустелі в Європі. З тварин тут водяться тушканчики, ховрахи, лисиці, зрідка — степовий тхір, занесений до Червоної книги. На березі водосховища гніздяться баклани, пелікани, мартини.
| Сезон | Середня температура | Що росте/цвіте |
|---|---|---|
| Весна (квітень-травень) | +12–18°C | Тюльпани Шренка, маки, вишневий цвіт |
| Літо (червень-серпень) | +26–32°C | Кавуни, дині, помідори, перець |
| Осінь (вересень-жовтень) | +15–22°C | |
| Зима (грудень-лютий) | -2…+4°C | Сніг лежить 2–3 тижні, іноді менше |
Любимівка в часи воєн і випробувань
Село не обминула жодна велика війна. У 1919 році тут побували війська Денікіна, у 1920-му — кіннота Будьонного, у 1941–1943 роках село було окуповане нацистською Німеччиною. Під час Голокосту загинула місцева єврейська громада, яка до війни складала третину населення. Із 1943 року село підняло червоний прапор, а в 1947-му встановили пам’ятник воїнам-визволителям, який стоїть і досі.
У 2022 році Любимівка опинилася в окупації з перших днів. Селище стало важливим логістичним пунктом для російських військ. Після деокупації у жовтні 2022 року в центрі села виявили сліди катівень, про які написали міжнародні правозахисні організації. Любимівка у Вікіпедії містить повний перелік історичних подій, пов’язаних із селищем. Сьогодні тут працює музей під відкритим небом, де зібрані реліквії воєнного часу.
Пам’ятки Любимівки та куди піти
Селище компактне, тому оглянути головні місця можна за день. Почніть із залізничного вокзалу, збудованого у 1894 році — єдиної споруди в Любимівці, що збереглася з дореволюційних часів. Далі вирушайте до краєзнавчого музею, де виставлено старовинні світлини, знаряддя праці та колекцію херсонського фаянсу. Поруч — Свято-Різдва-Богородичний храм, відновлений у 2010 році коштом місцевих підприємців.
На околиці, ближче до водосховища, стоїть вітряк 1928 року — дерев’яний, на кам’яному фундаменті, останній діючий млин у Херсонській області. Улітку сюди приїздять туристи-фотохудожники. А на стадіоні «Авангард» тренується місцева футбольна команда «Степ», яка грає в обласній першості. Матчі збирають по двісті-триста вболівальників, і це — головна розвага вихідного дня.
Сусідні села і громада
Любимівка — центр однойменної селищної громади, до якої входять дев’ять населених пунктів: Каїри, Дудчани, Лук’янівка, Софіївка, Зелене, Брилівка, Тарасо-Шевченківка, Нововознесенське та П’ятихатки. Загальна кількість жителів громади — близько 14 тисяч осіб. Сільрада має свій бюджет, утримує дві школи, три дитсадки, дільничну лікарню, музей і бібліотеку. За даними Херсонської обласної військової адміністрації, громада подає заявки на гранти від Програми USAID DOBRE та європейського фонду «Демократія заради миру».
Найближче велике місто — Нова Каховка, до якої 18 км автодорогою. До Херсона — 32 км, до Миколаєва — 95 км. Маршрутні автобуси курсують з 6:00 до 19:00 кожні 40 хвилин, а електричка до Херсона — три рази на день. Залізничне сполучення з Миколаєвом відновлено у вересні 2024 року.
- Каїри (8 км) — село з вітряком 1932 року, де виробляли олію.
- Дудчани (12 км) — батьківщина поета Григорія Дудчана, автора збірки «Степові вогні».
- Брилівка (5 км) — колишній центр Брилівської волості, заснованої 1803 року.
Любимівка: 7 днів у селищі — що встигнути
Якщо ви плануєте тиждень у Любимівці, складіть маршрут заздалегідь. Нижче — готовий план, який охоплює головні місця, дає змогу поспілкуватися з місцевими й не пропустити смачну їжу.
День 1 (Бюджет: 600 грн): Прибуття і центр
Заселіться в готель «Степовий» (350 грн/ніч) або в садибу «У бабусі Марфи» (250 грн/ніч із сніданком). Після обіду в кафе «Сонечко» (порція борщу зі сметаною — 65 грн) вирушайте на центральну площу. Тут — пам’ятник воїнам-визволителям, фонтан, відремонтований у 2019 році, і стела з гербом селища. Ввечері — прогулянка до водосховища, де облаштована нова набережна з лавочками.
День 2 (Бюджет: 400 грн): Музеї і храм
Зранку — краєзнавчий музей у Палаці культури. Екскурсія коштує 40 грн, триває 45 хвилин. Тут показують археологічні знахідки доби бронзи, монети 18 століття, прапор першого колгоспу. Опівдні — обід у їдальні школи №1, де годують просто і ситно (75 грн повний обід). У другій половині дня — Свято-Різдва-Богородичний храм: підніміться на дзвіницю, з якої видно всю Любимівку.
День 3 (Бюджет: 500 грн): Залізнична станція і вітряк
Відвідайте вокзал 1894 року — тут збереглися оригінальні квиткові каси, дерев’яна стела з розкладом поїздів 1930-х, мармурова таблиця з іменами будівельників. Після вокзалу — піша прогулянка 4 км до вітряка. Дорогою минаєте старі колгоспні сади, де ростуть абрикоси й черешні. Під вітряком облаштований столик для пікніка, можна придбати мед у пасічника Івана Петровича (250 грн за 1 л).
День 4 (Бюджет: 700 грн): Базару і кухня
Субота — базарний день у Любимівці. З 6:00 до 13:00 працює ринок, де продають овочі, рибу, домашні сири, мед, сало, часник, цибулю. Обов’язково скуштуйте кавун, вирощений на полях біля Каїр. Після базару — майстер-клас з приготування херсонського борщу в садибі «У Марфи» (200 грн з особи, включає дегустацію). Увечері — кіно просто неба на стадіоні «Авангард» (вхід вільний, квитки на сайті громади).
День 5 (Бюджет: 0 грн): Відпочинок на водосховищі
У неділю відпочиньте на пляжі в районі «Зеленої галявини». Вхід вільний, є рятувальний пост, дитячий майданчик, човнова станція. Можна орендувати катамаран (100 грн/год) або SUP-дошку (150 грн/год). На пляжі працює кафе з шашликом, рибою і квасом. Сюди ж привозять свіжу рибу рибалки з Дудчан — судак, лящ, окунь по 80–120 грн/кг.
День 6 (Бюджет: 450 грн): Сусідні села
Вирушайте на екскурсію в Дудчани — батьківщину поета Григорія Дудчана. У школі діє літературний музей, де зберігаються рукописи, особисті речі, фото. Далі — Каїри, де стоїть вітряк 1932 року і працює приватна сироварня «Золотий яр». Дегустація сирів — 120 грн, майстер-клас з виготовлення бринзи — 250 грн. Увечері повертайтеся в Любимівку, повечеряйте в «Сонечку» (сюда подають найкращу в районі рибну юшку — 85 грн).
День 7 (Бюджет: 300 грн): Від’їзд
Зранку загляньте на старий цвинтар, де збереглися надгробки 19 століття з цікавими епітафіями. Випийте кави в кафе «Кав’ярня Степу» (45 грн чашка капучино, 60 грн — з тістечком). Придбайте сувеніри: магніт із гербом (35 грн), глиняний куманець від місцевого гончара (180 грн), мед у подарунковій упаковці (200 грн за 0,5 л). До обіду — автобус до Херсона або потяг до Миколаєва.
Стандарти якості та інфраструктура
У порівнянні з європейськими стандартами інфраструктура українських сіл поки відстає. У Німеччині в селах такого розміру є цілодобова аптека, банкомат, автозаправка. У Любимівці аптека працює з 8:00 до 17:00, банкомат — у «Ощадбанку», заправка одна. Але європейські програми допомагають: у 2024 році громада виграла грант €50 000 від EU4Recovery на встановлення сонячних панелей на школу й амбулаторію.
Європейські підходи (ЄС)
Європейські стандарти для малих населених пунктів регулюються програмою LEADER, що підтримує місцеву ініціативу. У Німеччині, Польщі, Литві у селах діють кооперативи фермерів, які спільно закуповують техніку, реалізують продукцію, відкривають туристичні маршрути. Польське село Вінниця (не плутати з українським обласним центром) має власну марку сиру, яку продають у Варшаві. Любимівка рухається у цьому напрямку: у 2024 році зареєстровано сільськогосподарський кооператив «Степовий край».
Американські стандарти (США)
У США маленькі міста часто конкурують за жителів, пропонуючи податкові пільги та якісні послуги. Штат Айова має спеціальну програму «Main Street Iowa», що фінансує реставрацію історичних будівель. У штаті Монтана фермерські кооперативи мають власні м’ясопереробні заводи. Аналогом в Україні є програма «Нове село» Мінагрополітики, але вона поки працює точково.
Українська реальність
Українські села після децентралізації 2014–2020 років отримали більше повноважень і власних доходів. Любимівська громада має річний бюджет 56 млн грн (2024), із яких 38% — власні надходження, решта — субвенції. Це більше, ніж у сусідніх громадах, завдяки роботі хлібозаводу й двох фермерських господарств. Головна проблема — дефіцит кадрів: молодь їде до Херсона й Миколаєва, а після 2022 року — за кордон.
Любимівка в цифрах і фактах
Селище має цікаву статистику, яку рідко публікують у путівниках. Середній вік жителя — 41 рік, що трохи вище за обласний показник (38 років). У Любимівці 4% населення мають вищу освіту, 23% — середню спеціальну. Найбільші роботодавці — школа, лікарня, хлібозавод. Рівень безробіття — 6,2%, нижчий за середньообласний (8,4%).
Середня зарплата у 2024 році — 12 800 грн, пенсія — 4 200 грн. Це нижче, ніж у Херсоні, але вище, ніж у сусідніх селах. Вартість життя теж нижча: кілограм помідорів — 18 грн, молоко — 32 грн/л, хліб — 22 грн. Зате ціни на нерухомість зросли через переселенців: однокімнатну квартиру в центрі тепер здають за 6 000 грн/міс, двокімнатну — за 9 000 грн.
- Площа: 4,8 км².
- Кількість вулиць: 38, із них 7 — ґрунтові.
- Дитячих майданчиків: 5.
- Пожежна частина: 1 (працює 1 автомобіль).
- Спортивних секцій: 4 (футбол, волейбол, шахи, легка атлетика).
Любимівка: відповіді на головні питання
Зібрали найчастіші запитання, які ставлять туристи й переселенці, що планують відвідати селище. Якщо не знайшли відповіді — питайте в коментарях, додамо.
Як дістатися до Любимівки з Херсона?
Автобус №105 із автостанції Херсона вирушає кожні 40 хвилин з 6:00 до 19:00, у дорозі 35–50 хвилин. Квиток коштує 45 грн. Залізницею — електричка тричі на день, у дорозі 28 хвилин, квиток 28 грн. Таксі з Херсона обійдеться в 350–500 грн.
Де зупинитися в Любимівці?
Є готель «Степовий» (12 номерів, від 350 грн), садиба «У бабусі Марфи» (кімнати з харчуванням, від 250 грн), готель при вокзалі (4 номери, від 280 грн). У сезон (липень-серпень) бронюйте за тиждень. Переселенцям житло надає волонтерський штаб «Степ» безкоштовно на перші 14 днів.
Чи безпечно зараз у Любимівці?
Селище перебуває за 35 км від лінії фронту, тому прильоти можливі. У 2024 році зафіксовано три прильоти по залізничній станції. Місцева влада облаштувала укриття у школі №1, Палаці культури, лікарні. Туристам радять уточнювати ситуацію на сайті Херсонської ОВА перед поїздкою.
Що привезти з Любимівки?
Мед місцевого пасічника (250 грн/л), керамічний посуд (150–400 грн), сушені трави (40 грн/пучок), домашні соління (60 грн/банку), херсонські томати у власному соку (50 грн/0,5 л), вино «Шато Любимівка» (180 грн/пляшка). У магазині «Степовий край» продають брендовані футболки й кепки з гербом селища (200–350 грн).
Чи є у Любимівці мобільний зв’язок та інтернет?
Працюють Vodafone, Kyivstar, lifecell. У центрі — стабільне 4G покриття, на околицях сигнал слабший. Безкоштовний Wi-Fi є в бібліотеці, Палаці культури, школі №1. У 2025 році громада планує встановити ще дві точки доступу на набережній і стадіоні.
Які мовні особливості місцевого діалекту?
Жителі Любимівки розмовляють південно-східним степовим діалектом. Тут «криниця» часто називають «колодязем», «гарбуз» — «кабаком», а «так» — «агей». У розмовній мові багато слів з турецького й молдавського, що лишилися з часів, коли Херсонщина була прикордонним краєм Османської імперії.
Чи можна знайти роботу в Любимівці?
Найпростіше знайти роботу вчителя, медика, агронома. Сільгосппідприємства охоче беруть трактористів, комбайнерів, різноробочих (зарплата 10 000–14 000 грн). У 2025 році відкривається цех з виробництва крафтової ковбаси, де потрібні технологи й пакувальники. Переселенцям допомагає центр зайнятості на вул. Соборній, 12.
Які найближчі курорти та цікаві місця?
За 60 км — Херсон із музеями й пляжами Чорного моря. За 90 км — Олешківські піски, де можна покататися на верблюдах. За 110 км — Асканія-Нова, біосферний заповідник зі зубрами й антилопами. За 25 км — Нова Каховка, де працює аквапарк і яхт-клуб.
Підсумок: чи варто їхати в Любимівку
Любимівка — це селище, яке повільно відроджується. Тут немає пам’яток ЮНЕСКО чи п’ятизіркових готелів, але є степи, вода, херсонська кухня і люди, які тримають село живим попри все. Приїжджайте на вихідні, ночуйте в садибі, купіть мед у місцевого пасічника, послухайте історії старожилів. А якщо є можливість — залиштеся на тиждень, щоб побачити, як живе степова Україна. Головне — перевірте безпекову ситуацію напередодні поїздки, візьміть із собою ковбасу, мед, сувеніри для рідних і залиште у Любимівці частинку своєї уваги.
Залишити відповідь