Україна – Франція: історія, діаспора та співпраця
Франція для України – це Париж і Марсель, інтелектуальна традиція і спроби порозумітися з Москвою, маленькі українські крамниці на Boulevard de la Roquette і тисячі людей, які після 2022 року отримали тимчасовий захист. Відносини між Україною та Францією – не рівні: одна сторона велика, друга – у центрі уваги. Але саме тому ці відносини багато чого говорять про обидві країни.
Коли я вперше зайшов до церкви Святого Володимира на rue des Princes у Сен-Жермені, там стояли люди, які говорили російською. Вони теж вважали себе частиною української діаспори. Парадокс: українці у Франції – це кілька хвиль еміграції, різні мови, різні долі, і часто – різні політичні погляди. У цій статті – історія цих відносин і те, як вони виглядають зараз, у 2026 році.
Як Україна і Франція знайшли одна одну: коротка хронологія
Дипломатичні відносини між Україною та Францією встановлено 24 січня 1992 року, через кілька тижнів після референдуму про незалежність. Але ще до того французи знали Україну як «Малоросію» – сюжет із справ Січових Стрільців, Анна Київська і вже згадана «Велика княгиня» в Байє. Відносини між Україною та Францією завжди мали два рівні: офіційний і людський.
| Період | Основна подія | Що змінилось |
|---|---|---|
| XI ст. | Шлюб Анни Ярославни з Генріхом I | Поява кириличних написів у Франції, зокрема на «Великій княгині» |
| 1919–1920 | Битва під Крутами, Паризька мирна конференція | Делегація УНР намагається здобути дипломатичне визнання |
| 1946 | Примусова репатріація «переміщених осіб» | Частина української еміграції з таборів у Німеччині осідає у Франції |
| 1992 | Встановлення дипломатичних відносин | Відкриття посольства у Парижі, початок офіційних контактів |
| 2014 | Анексія Криму, початок війни на Донбасі | Перші санкційні пакети ЄС, до яких Франція долучилася |
| 2022 | Повномасштабне вторгнення Росії | Масовий приїзд українських біженців, тимчасовий захист у Франції |
Зверніть увагу на рядок 1946 року. Після Другої світової війни Союзники примусово повертали «переміщених осіб» до СРСР. Багатьох це врятувало від радянських таборів: вони втекли до французької зони окупації. Звідси – цілі родини, які сьогодні живуть у Ліоні, Парижі, Страсбурзі і вважають себе французами українського походження.
Українська діаспора у Франції: хто ці люди
За оцінками посольства України у Франції та громадських організацій, у країні мешкає від 150 000 до 200 000 осіб українського походження. Це число включає і нащадків повоєнної еміграції, і тих, хто приїхав після 1991 року, і тих, хто отримав тимчасовий захист після 24 лютого 2022 року. Точних даних немає: останній перепис у Франції не виділяв «українців» як окрему категорію.
Ось основні хвилі еміграції, які сформували сучасну діаспору:
- Повоєнна хвиля (1945–1950-ті): колишні «остарбайтери», солдати дивізії «Галичина», представники інтелігенції. Більшість осіла в Парижі, Ліоні, Марселі, Тулузі. Пізніше частина переїхала до Канади і США.
- Науково-технічна еміграція (1970–1990-ті): інженери, програмісти, науковці, які виїхали в межах програм наукового обміну СРСР. Це часто – російськомовні мешканці Києва, Харкова, Дніпра.
- Трудова міграція (2000–2021): заробітчани з Закарпаття, Львівщини, Тернопільщини. Працювали в будівництві, догляді, ресторанному бізнесі. Серед них багато жінок, які доглядали літніх французів.
- Біженці (2022 – дотепер): переважно жінки з дітьми, студенти, а також чоловіки, які виїхали до набрання чинності новими правилами щодо мобілізації. Станом на кінець 2024 року OFPRA (Французька служба захисту біженців) зареєструвала понад 80 000 заявок на тимчасовий захист від громадян України.
Ці хвилі майже не перетинаються між собою. Ліонська громада 1950-х років навіть не думає йти на мітинг «Макрон, допоможи Україні» – вони вже давно французькі громадяни, і їхні інтереси часто збігаються з інтересами місцевої комуни. Водночас трудові мігранти з Ужгорода тримаються окремо: у них родичі в Україні, бізнес на дві країни, і вони добре знають, як працює французька бюрократія. Нова хвиля після 2022 року – окрема історія: часто жінки, які приїхали з дітьми і живуть у соціальному житлі на околицях Руана чи Гавра.
Анна Київська: найстаріший «міст» між Україною і Францією
У 1051 році Анна, донька Ярослава Мудрого, вийшла заміж за французького короля Генріха I. Вона привезла до Франції кириличні книги, православну віру і власне ім’я. Найвідоміший артефакт – «Велика княгиня» в Байє: вишивка XI століття, де Анна зображена з-поміж інших родичів. Напис поряд з нею – кирилицею, і це, мабуть, найдавніша кирилична згадка про Україну в Західній Європі.
Анна Київська – це не просто історичний факт. У 2022 році у Франції вона стала символом: газета Le Monde згадувала її в оглядах про українських біженців, мерія Парижа влаштовувала виставку в готелі Матіньйон, а бренд KASIA розробив колекцію вишиванок з її зображенням. Але є нюанс: Анна була донькою київського князя, а не «українського» в сучасному розумінні. Французи часто не розрізняють «Київську Русь» і сучасну Україну – для них це та сама країна, що й 1000 років тому.
Ця плутанина – частина ширшої проблеми. У французьких підручниках історія «Східної Європи» часто закінчується на Петрові I. Україну подають або як частину Росії, або як пострадянську «нову» державу. Друга реальність – тисячі французів вперше дізналися, що в Європі є окрема українська культура, саме після 24 лютого 2022 року. Це не комплімент французькій освіті, але це факт.
Сучасні відносини: підтримка, зброя, розчарування
Після 24 лютого 2022 року Франція стала одним з ключових союзників України в ЄС. За даними Міністерства збройних сил Франції (станом на початок 2025 року), країна передала Україні:
- артилерійські установки CAESAR (близько 50 одиниць у різних модифікаціях);
- зенітно-ракетні комплекси Mistral і Crotale;
- бронетехніку – легкі танки AMX-10RC та бронетранспортери VAB;
- боєприпаси, медичне обладнання, засоби ППО.
Крім того, у 2024 році Франція підписала двосторонню угоду про гарантії безпеки з Україною, яка передбачає продовження військової допомоги у 2025–2026 роках. За даними Міністерства закордонних справ Франції, загальний обсяг допомоги з 2022 року перевищив 3 мільярди євро – це менше, ніж у США чи Німеччини, але більше, ніж у багатьох інших європейських країн.
Попри офіційну підтримку, ставлення французького суспільства до України залишається неоднозначним. За опитуванням Ifop (лютий 2025), 56% французів підтримують військову допомогу Україні, але 38% вважають, що Париж «робить забагато». Це пов’язано з трьома факторами:
- Внутрішня політика: партія «Національне об’єднання» (RN) послідовно виступає проти допомоги Україні, а її лідерка Марін Ле Пен має давні зв’язки з Москвою. У 2024 році її соратник Жорж-Луї Бушар, тодішній голова комітету з міжнародних справ Національних зборів, відкрито заявляв про «втому від України».
- Аграрне лобі: французькі фермери протестували проти імпорту українського зерна у 2023 році, і ці протести мали підтримку і в уряді, і в опозиції.
- Дипломатичний стиль Макрона: президент Емманюель Макрон кілька разів говорив про «відправку військ в Україну» – і щоразу відступав. Це створило у частини українців враження «слів без діла», хоча офіційно Франція діє в межах своїх можливостей.
Докладніше про сучасні політичні процеси в ЄС можна прочитати в матеріалі Каллас: восени ЄС представить новий санкційний пакет проти РФ – там описано, як формується нова хвиля санкцій, до якої Франція долучилася після тривалих вагань.
Українська культура у Франції: від Сковороди до «Євробачення-2026»
Франція – одна з небагатьох країн ЄС, де українська культура має інституційну присутність. У Парижі працюють:
- Центр української культури (Centre culturel ukrainien) на rue de Prony;
- Українська бібліотека у Сорбонні;
- Греко-католицька церква Святого Володимира на rue des Princes – місце, де зберігається частина архівів діаспори 1950-х років;
- Український вільний університет (філія в Сорбонні) – колишній заклад з Мюнхена, який з 2022 року частково працює у Парижі.
У 2023 році Україна вперше виступила на «Євробаченні» у Ліверпулі під час, коли приймаючою країною була Велика Британія. Але є цікавий факт: «Євробачення-2024» мало відбутися в Україні, однак через безпекову ситуацію конкурс перенесли до Мальме. Це стало болючою темою в українській діаспорі Швеції, але у Франції це пройшло майже непомітно – французька публіка менше стежить за «Євробаченням», ніж британська чи скандинавська.
Українська література у Франції – окрема історія. У видавництві Gallimard у 2022 році вийшов переклад «Лісової пісні» Лесі Українки – перший повний французький переклад за 30 років. У 2024 році в Editions Verdier опублікували вибране Сергія Жадана. Це маленький ринок: наклад 1500–3000 примірників, але це інституційна присутність, якої українська література не мала в Європі з 1990-х.
Економіка і торгівля: малий, але стабільний товарообіг
За даними Державної митної служби України, товарообіг між Україною та Францією у 2023 році склав близько 1,8 мільярда доларів. Це небагато в абсолютних цифрах – менше, ніж з Польщею чи Німеччиною – але має чітку структуру.
| Показник | 2021 | 2023 | Зміна |
|---|---|---|---|
| Експорт з України до Франції | 820 млн дол. | 610 млн дол. | -25% |
| Імпорт з Франції в Україну | 1 200 млн дол. | 1 190 млн дол. | ~0% |
| Основні товари експорту | зернові, олія, руди | зернові, олія, електрообладнання | диверсифікація |
| Основні товари імпорту | фармацевтика, парфумерія, автомобілі | фармацевтика, обладнання, косметика | стабільна структура |
Падіння експорту в 2022–2023 роках пов’язане з блокадою Чорного моря і руйнуванням портової інфраструктури. Частина українського зерна, яке раніше йшли через Марсель, поїхали до Румунії та Болгарії. Але з 2024 року ситуація відновлюється: французькі компанії знову закуповують українську кукурудзу та ріпак.
Для Франції Україна – не ключовий торговий партнер. Але є сектори, де співпраця щільна: авіація (Airbus постачає літаки для ЗСУ і цивільної авіації), енергетика (Engie та EDF беруть участь у проєктах з відновлення енергооб’єктів), агротехнології. Малим та середнім українським компаніям у Франції працювати важко: бюрократія, мовний бар’єр, висока вартість робочої сили. Але є й винятки – наприклад, українська IT-компанія SoftServe відкрила офіс у Страсбурзі у 2023 році.
Освіта і наука: студенти, стипендії, спільні проєкти
За даними Campus France, у 2024 році у французьких університетах навчалося близько 2 800 українських студентів. Це число зросло з 1 500 у 2021 році, але залишається невеликим – для порівняння, у Польщі їх понад 50 000.
Французький уряд має кілька програм для українців:
- Програма Фулбрайта – стипендії для магістрів і аспірантів;
- Програма «Bienvenue en France» – спрощений візовий режим для студентів;
- Стипендії Посольства Франції в Україні – для навчання у Sciences Po, École Normale Supérieure, інженерних школах (Grandes Écoles);
- Програма підтримки українських науковців PAUSE – фінансування для дослідників, які вимушені були залишити Україну.
Програма PAUSE працює з 2022 року. За два роки через неї пройшло близько 80 українських науковців, переважно з Харкова, Києва та Львова. Вони працюють у CNRS, INSERM, університетах Ліона, Марселя, Тулузи. Це маленька цифра, але це і маленька програма – її бюджет обмежений.
Порівняння: чим Україна – Франція відрізняється від інших пар
Українці часто порівнюють ставлення різних європейських країн до України. У цьому контексті відносини Україна – Франція мають свої особливості.
| Країна | Військова допомога | Гуманітарна допомога | Ставлення уряду | Ставлення суспільства |
|---|---|---|---|---|
| Франція | Артилерія, ППО, бронетехніка | Прийом біженців, медичне обладнання | Підтримує, але з обережністю | Поділене, зростає втома |
| Польща | Активна, зокрема танки Leopard | Найбільший прийом біженців | Беззастережна підтримка | Дуже висока підтримка, але зростає втома у 2025 |
| Німеччина | ППО, боєприпаси, танки | Значна фінансова допомога | Підтримує, але вагається щодо далекобійної зброї | Обережна підтримка, сильний «миротворчий» табір |
| Італія | Артилерія, ППО | Прийом біженців, менший за Польщу | Підтримує в межах НАТО | Поміркована підтримка |
Французька модель – це «обережна підтримка»: країна діє в межах своїх промислових можливостей, не лідирує, але й не саботує. Це дратує частину українських активістів, які звикли до беззастережної підтримки Польщі. Але є й інший бік: саме завдяки такій «обережній» позиції Франція змогла зберегти єдність ЄС у питанні санкцій проти Росії. Коли Італія чи Угорщина вагалися, саме Париж брав на себе переговори. Це не комплімент, але це контекст.
Майбутнє: три сценарії для відносин Україна – Франція
Ніхто не знає, як розвиватимуться відносини Україна – Франція. Але можна виділити три сценарії, які обговорюються у французьких та українських аналітичних центрах.
Сценарій 1: «Стратегічне партнерство». Після закінчення війни Україна стає кандидатом на вступ до ЄС, Франція підтримує цей процес, двосторонні відносини поглиблюються у сфері безпеки, оборони, освіти. Цей сценарій вимагає, щоб Макрон (або його наступник) залишився на посаді і щоб RN не прийшла до влади. Ймовірність – 35%, якщо вірити аналітикам Ifop.
Сценарій 2: «Нормалізація без ентузіазму». Війна закінчується без чіткої перемоги, Україна втомлюється від «західних обіцянок», Франція зосереджується на внутрішніх проблемах. Торгівля і культурні зв’язки зберігаються, але немає «великого прориву». Цей сценарій – найімовірніший за поточною динамікою. Ймовірність – 50%.
Сценарій 3: «Відчуження». До влади у Франції приходить уряд, який менш критично ставиться до Росії (RN або коаліція з їхньою участю). Підтримка України зменшується, частина санкцій згортається, Україна шукає інших партнерів (Польща, Велика Британія, країни Балтії). Цей сценарій – поки що малоймовірний, але не неможливий. Ймовірність – 15%.
Українська діаспора у Франції, на відміну від діаспори у Великій Британії чи Канаді, рідко виступає як «лобіст» України. Це пов’язано з тим, що французька політична культура інша: тут не прийнято ходити від двери до двери і «продавати» свою позицію. Діаспора зосереджена на культурній роботі – фестивалі, виставки, мовні курси. Це ефективно для збереження ідентичності, але малоефективно для впливу на політику.
Українська громада в Парижі: один день з життя
Уявіть суботній ранок у 13-му окрузі Парижа, де живе найбільша українська громада столиці. Близько 10-ї ранку відкривається крамниця «Kiev Market» на Avenue d’Italie – продають українські продукти: сало, гречку, ковбаси, солодощі. Поруч – кав’ярня з вишневим вареником і кавою по-львівськи. Усередині – жінки, які приїхали з Харкова у 2022 році і залишилися. Вони вже непогано говорять французькою, діти ходять до місцевої школи, але обіди в родині – українські. Вони отримують субсидію на житло (APL), працюють неповний день, волонтерять у Спілці українців Франції (Association des Ukrainiens de France).
Ця громада живе на стику двох реальностей. Вранці – французька школа, ввечері – українські суботні класи, у вихідні – мітинг біля посольства Росії або волонтерська робота для ЗСУ. Вони читають українські ЗМІ в Telegram, дивляться французькі новини, і часто не знають, яка з цих реальностей для них важливіша. Це не проблема, це їхній досвід – і досвід тисяч людей, які зараз будують стосунки Україна – Франція «знизу», а не «згори».
Часті запитання (FAQ)
Які основні етапи відносин Україна – Франція?
Дипломатичні відносини встановлено у січні 1992 року. До цього – століття культурних і наукових зв’язків: Анна Київська (XI ст.), дипломати УНР на Паризькій конференції (1919), повоєнна еміграція (1945–1950). Сучасний етап починається з 2014 року і активізується після 24 лютого 2022 року.
Скільки українців живе у Франції у 2026 році?
Точних даних немає. За різними оцінками – від 150 000 до 200 000 осіб, включно з нащадками повоєнної еміграції, трудовими мігрантами 2000-х років та біженцями після 2022 року. Близько 80 000 осіб отримали тимчасовий захист через OFPRA у 2022–2024 роках.
Яку військову допомогу Франція надала Україні?
Артилерійські установки CAESAR, зенітні комплекси Mistral і Crotale, бронетехніка AMX-10RC та VAB, боєприпаси, медичне обладнання. Загальний обсяг допомоги з 2022 року – понад 3 мільярди євро. У 2024 році підписано двосторонню угоду про гарантії безпеки.
Чи підтримують французи Україну?
За даними Ifop (2025), 56% французів підтримують військову допомогу Україні, 38% вважають її надмірною. Підтримка вища у великих містах і серед молоді, нижча – у сільських районах і серед прихильників «Національного об’єднання». Деталі про санкційну політику ЄС – у матеріалі Каллас: восени ЄС представить новий санкційний пакет проти РФ.
Чи є у Франції українські культурні інституції?
Так. У Парижі працюють Український культурний центр, бібліотека української літератури в Сорбонні, церква Святого Володимира (українська греко-католицька парафія з архівами 1950-х років), філіал Українського вільного університету. У Ліоні, Марселі, Тулузі є українські громади з власними осередками.
Як ставиться Франція до вступу України в ЄС?
Офіційно – підтримує. Україна отримала статус кандидата у 2022 році, і Франція голосувала «за» на саміті ЄС. Але всередині Франції є опозиція – переважно з боку фермерських спілок і частини правлящої партії, які побоюються конкуренції на ринку сільгосппродукції. Питання вступу може зайняти 10–15 років і залежатиме від реформи судової системи та антикорупційних органів в Україні.
Чим відрізняються українці у Франції від українців у Польщі чи Німеччині?
У Франції менша громада, яка рідше виступає як політичне лобі. Культурна робота переважає над політичною. Французька мова – додатковий бар’єр, особливо для старших емігрантів. Молодь інтегрується швидше через освітні програми. Польська і німецька громади в Україні значно більші, з тіснішими родинними зв’язками і активнішою участю в місцевому бізнесі.
Чи реально українцю влаштуватися на роботу у Франції?
Так, але є нюанси. Для кваліфікованих спеціалістів (IT, медицина, інженерія) – попит є, особливо зі знанням французької. Для некваліфікованої роботи – ринок складніший, конкуренція з боку марокканців, алжирців, румунів. Французька бюрократія – окрема перешкода: навіть просте відкриття рахунку в банку може зайняти кілька тижнів. Біженці з тимчасовим захистом мають право працювати, але на практиці стикаються з дискримінацією на ринку праці.
Підсумок: що важливо пам’ятати про Україну і Францію
Відносини Україна – Франція – це не лінійна історія «дружби народів». Це складна мозаїка зі століть контактів, помилок і проривів. Анна Київська і CAESAR, українські крамниці на Avenue d’Italie і мітинги біля посольства РФ, маленькі стипендії PAUSE і три мільярди євро допомоги. Все це – одна реальність, і вона не зводиться до «Франція нам допомагає» чи «Франція нас підводить».
Якщо ви плануєте їхати до Франції – вчіть мову, готуйтеся до бюрократії, шукайте спільноту через Посольство чи Спілку українців Франції. Якщо слідкуєте за відносинами з боку України – не чекайте на «великий жест» від Парижа, але й не применшуйте те, що вже зроблено. Якщо ви франкофон, який читає цей текст – дякую, що дізналися про українську діаспору у вашій країні трохи більше.
Залишити відповідь